Спорт новости в Одессы
Ось уже кілька днів, після масованої атаки «шахедів» на Полтаву 22 квітня, темою № 1 для містян є доступність захисних споруд. Як пишуть у соцмережах, не всі вони були відкриті в момент нальоту, тож люди, котрі прибігли до них сховатися, опинились не захищеними перед небезпекою.
Наступного дня це питання стало предметом обговорення на засіданні виконкому Полтавської міськради. За словами т.в.о. голови міськвиконкому Катерини Ямщикової, вона «отримала „мільйон“ повідомлень про закриті укриття». Багато скарг надійшло з Подільського району, де сталося найбільше влучань. Але загалом ситуація по місту, особливо у спальних районах, схожа.
За даним фактом проведуть службове розслідування. Балансоутримувачі, які не відкрили дверей укриттів перед людьми, понесуть відповідальність. А поки що влада анонсувала перевірки.
Замки на дверях сховищ — це нонсенс
Найбільший галас здійнявся навколо укриття на території млинзаводу. Полтавці, котрі мешкають поряд, пишуть, що ворота підприємства були зачинені й туди нікого не пустили. Бажаючих сховатися тут було начебто десятків сім.
ВІДЕО ДНЯ
Журналісти інтернет-видання «Ми — Полтава» після розголосу все ж потрапили до скандального укриття. Щоправда, з першого разу їм це не вдалося — охоронець на одній з прохідних їх попросту не пропустив. «Як буде тривога і як буде дозвіл від директора, тоді й приходьте», — чоловік демонстративно зачинив двері перед знімальною групою.
Тоді журналісти пішли на іншу прохідну, де охоронець виявився зговірливішим.
РЕКЛАМА
— Я чотири рази виглядав тоді за ворота — не було нікого, — дивується молодий охоронець, запрошуючи кореспондентів до непоказного укриття.
Відеокамера фіксує старі дерев’яні лавки, зсунуті до купи й припорошені пилом, що свідчить про те, що ними останнім часом ніхто не користувався. Стіни обшарпані, тіснява, якесь будівельне сміття під ногами.
Це укриття відкрите для людей
РЕКЛАМА
У ході зйомки з’ясувалося, що керівництво підприємства роздало ключі від воріт головам ОСББ прилеглих будинків. Тож у разі небезпеки вони можуть безперешкодно проводити людей в укриття. Це підтвердила одна з голів ОСББ. Але на запитання, чи користуються сховищем мешканці новобудови, відповіла заперечно. Раніше, повідомила, туди ходили мешканці п’ятиповерхівок, у яких немає підвалів.
«Директору ганьба! Відколи це бомбосховище у його власності?» — обурюються полтавці в коментарях.
«Я в шоці. Ви справді вважаєте, що там можна перебувати? А де ковдри, аптечки, їжа?» — звучать претензії іншого характеру. Дехто із сарказмом зауважує, що найкращі укриття в Полтаві кущі й дерева.
«Ми теж не знайшли, куди податись завдяки таким «дядькам». «На Червоному шляху укриття в монастирі вчора було зачинено наглухо». «Я з дитиною знайшла по карті найближче укриття в музичній школі. Побігли туди, а там зачинено! Довелося бігти в АТБ», — додають інші свою ложку дьогтю в бочку негативу.
РЕКЛАМА
«Чого ви причепилися до охоронця? У нього є чіткі вказівки та інструкція! — дехто став на захист ситуції. — Люди не розуміють, що цивільних ніхто нікуди пускати не буде. Сховища належать підприємствам і вони для працівників».
«Треба, що сторожі мали розпорядження директора, й тоді не виникатиме подібного», — пропонує ще хтось.
Звісно, звучать звинувачення на адресу міської влади: «Немає господаря в Полтаві. Скільки часу триває війна і нічого не готово для безпеки людей! Укриття на замках — це нонсенс».
Втім, пишуть, що на старій кондитерській фабриці сховище було відкрите (респект «Домініку»!). І ще в якомусь районі, який не вказують, також кілька укриттів завжди готові прийняти бажаючих.
А одна з учасниць обговорення наводить приклад Ізраїлю. Повітряна тривога якось застала її в магазині самообслуговування дорогої косметики, і продавці запропонували відвідувачам пройти в кімнату-укриття. До речі, йти треба було через залу, в якій виставлена недешева парфумерія…
Буде, як буде
За великим рахунком, кожен з нас за три роки повномасштабної війни міг би визначитися з найближчим укриттям від дому чи від роботи, а також на основних маршрутах пересування. Зайти, обдивитися, уточнити важливі для себе моменти.
Бомбосховище у Полтаві
На жаль, вибір у більшості з нас невеликий.
Готуючи цей матеріал, я звернулась до своїх знайомих з проханням розповісти, чи є їм де сховатися, окрім як між двома стінами вдома.
— У «спальниках» укриттів нема взагалі, покажчиків тим паче! Згідно зі змінами до Закону про освіту з 1 січня цього року заборонено використовувати укриття в дошкільних і закладах середньої освіти. Тож позначені на мапах сховища у школах та дитсадках призначені лише для учасників навчально-виховного процесу, — каже пан Сергій, який мешкає на Садах-2.
— Живу поруч із зупинкою Гетьмана Сагайдачного, укриттів поруч зовсім немає, — повідомила одна з колег.
— Я в центрі живу. Нема укриття! — відповіла Ольга. — Хоча за планом міськради воно мало би бути в нашому будинку. Натомість у підвалі нещадно смердить каналізацією і періодично гуляють щури.
У перші місяці повномасштабки було оголошено, що нас пускатимуть у підземний паркінг нового будинку навпроти. Але ж ми ж можемо подряпати елітні автівки незаконно збагачених чиновників, мабуть. Тож цей проект згорнули, не розпочавши.
Зате, коли оголошують повітряну тривогу, в телеграм-каналах з'являється повідомлення з попередженням, що треба негайно пройти в сховища і посилання на сайт ПОВА з переліком укриттів. От думаю, куди бігти: в обласну бібліотеку чи в краєзнавчий музей? Куди мене посеред ночі скоріше пустять?
Так, зачинених простих укриттів у Полтаві дуже багато. На деяких указані телефони людей, які мусять їх відкривати в разі небезпеки. Особисто я погано собі уявляю цю «опцію», оскільки у стані стресу ми можемо забути вдома телефон, можемо повільно або неправильно набирати номер. І найважливіше — як довго доведеться чекати людину із заповітним ключем? Адже тоді важлива кожна хвилина, яка може стати фатальною. Згадаймо, як 1 червня 2023 року в Києві від уламків російської ракети загинули три особи, в тому числі мама з 9-річною донькою, які не змогли потрапити серед ночі до укриття в поліклініці, бо сторож не відчинив їм дверей. Зі старту тривоги до моменту падіння уламків ракети минуло не більше 15 хвилин…
Так, більшість з нас нехтує сирени. Інакше тільки й сиділи б по підвалах. А роботу й просто життя ніхто не відміняв. Війна зробила з нас фаталістів. «Буде, як буде», — говоримо собі. Сумно жартуємо, що путін грає з нами у російську рулетку. І тільки тоді, як півень клюне в одне місце, коли починає зриватися й горіти поряд, кудись біжимо й панікуємо: нема де сховатися.
Моя подруга, яка мешкає у висотному будинку, поряд з яким 22 квітня сталося кілька вибухів, розповідає, що в ті хвилини їй здалося, ніби її помешкання скляне й після чергового удару просто розсиплеться. Лишатися в ньому було небезпечно. Вона разом з іншими вибігла на вулицю. Ніхто поряд з будинком не залишився — кожен намагався відбігти якомога далі, аби не бути приваленим уламками. На щастя, все обійшлося вибитими шибками й знесеними балконами. Але, каже, не пригадує, щоб хтось шукав сховище.
Особисто я знаю про кількох людей, які вижили завдяки тому, що не полінувалися вночі піти в шкільне укриття (у вільний від освітнього процесу час вони повинні приймати людей з вулиці). Один з них — Владислав Лещенко. Готуючи репортаж з місця влучання російської ракети у п’ятиповерхіку на Браїлках у Полтаві 1 лютого цього року, я випадково зустріла цього чоловіка. Він і його родина залишилися без житла, але, на щастя, живими й неушкодженими.
На папері одне, а в реальності інше
Насправді обладнані — де краще, де гірше — найпростіші укриття в підвалах громадських приміщень — це не бомбосховища. Ніхто не може сказати напевне, наскільки вони безпечні й рятівні.
Надійні протирадіаційні сховища будували в радянські часи. Свого часу фахівець з цивільної оборони розповідав мені, що захисні споруди є на кожному підприємстві області. Спробувала, було, заперечити, що підприємств практично не залишилося, але у відповідь почула, що (не дослівно) я не володію достатньою інформацією. Балансоутримувачі забезпечують їхнє збереження та функціонування. Частина утримується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів — залежно від того, на балансі яких органів перебуває. На Полтавщині на початок повномасштабного вторгнення всі 767 захисних споруд, до яких належать сховища й протирадіаційні укриття, по документах були начебто готові та обмежено придатні до використання за призначенням. Наразі їх значно більше.
Одне з бомбосховищ
Оскільки це об’єкти подвійного призначення, то в мирний час у них знаходились офіси, навчальні аудиторії, магазини, ресторани, склади тощо. А в одному, що поруч з Південним вокзалом у Полтаві, навіть вирощували гриби. Якимось об’єктам удалось повернути первинний статус, модернізувати, а якісь вже не придатні до використання.
Одна з моїх знайомих, скажімо, зауважила, що у списку місць розташування найпростіших укриттів у Полтавській міській громаді досі значиться укриття на території давно закинутої фабрики «Хімпластмас». Можливо, десь у нетрях неіснуючого підприємства воно справді існує, але як туди потрапити, ніхто не знає.
Одне з бомбосховищ Полтави на покинутій фабриці «Хімпластмас»
Найреальніше ж найближче укриття, яким можуть скористатися мешканці мікрорайону, знаходиться від них за добрих два кілометри, на території Полтавського державного аграрного університету. Я перевірила: воно зачинене. Але й тривоги не було.
Пройшовшись центром міста — від обласної військової адміністрації до 5-ї школи — я виявила на цьому невеликому відтинку 4 укриття. Замок висів лише на сховищі Палацу дозвілля «Листопад», на розміщення якого вказують стрілки на стінах і на бруківці. Але точно знаю, що його, коли оголошують тривогу під час концерту, відчиняють для глядачів. Частину глядачів завжди спрямовують до 5-ї школи, а частину — до університету економки і торгівлі. В обох навчальних закладах можна більш-менш комфортно пересидіти небезпеку. Важливо, що учні мають власне укриття, а люди з вулиці можуть скористатися окремим, облаштованим у підвалі. Щоправда, воно опалюється за допомогою буржуйки, тому потребує запасу дров. Під час останньої шахедної атаки, за словами вахтерки Тетяни, в ньому перебувало 17 осіб. Наступного дня ще четверо приходило «на розвідку».
Бомбосховище, яке опалюється за допомогою буржуйки та потребує запасу дров
Університетський охоронець Андрій повідомив, що в ніч з 22 на 23 квітня в укритті знаходилось щонайменше 75 людей, більшість з яких студенти й внутрішньо переміщені особи, які мешкають в гуртожитках вишу.
Просторе відремонтоване укриття з туалетом, душем, аптечкою й дитячим куточком доступне в Обласному центрі естетичного виховання учнівської молоді (ОЦЕВУМ). Щоправда, лише до 21:30.
— Поряд знаходиться «ПриватБанк». На час повітряної тривоги фінансові установи зачиняються й відвідувачів просять вийти з приміщення. То, за моїми спостереженнями, в укриття ніхто не йде, — констатує вахтер…
На жаль, люди на кріслах колісних не можуть скористатися укриттями — всі вони, за винятком кількох, облаштованих за кошти міжнародних спонсорів відповідно до вимог безбар’єрності, для них недоступні.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, як полтавці відновлюються від масованої атаки «шахедів».
Фото у заголовку илюстративне. Фото Finbarr O’Reilly для The New York Times
Фото автора
SEO продвижение в Одессе
